Статтю присвячено проблемі українського індивідного білінгвізму, за яким із двох мов – української і російської – домінантною є остання, що вступає в протиріччя з політичною домінантністю української мови як державної і викликає дисонанс у суспільстві. Зняття цього дисонансу потребує з’ясування природи білінгвізму, представленої низкою взаємопов’язаних нейрокогнітивних і соціальних чинників, які впливають на домінантність однієї з мов білінгва. У статті послідовно розглядаються такі питання: взаємодія соціально- політичного та індивідного планів українського білінгвізму як психологічна проблема, взаємопов’язані ней- рокогнітивні та соціальні чинники мовної домінантності, а також їхнє урахування під час створення умов для зсуву індивідної української мови як другої у напрямку домінантності. Такі умови, відмінні для різних віко- вих груп, зорієнтовано на особливості сенситивного і пост-сенситивного періодів у засвоєнні мов. Ключові слова: білінгвізм, домінантність, нейрокогнітивні чинники, російська мова, українська мова.
Читати книгуПовернутися